Львівський оперний театр імені Соломії Крушельницької

Головний проспект Львова - проспект Свободи - прикрашає найкрасивіша і найвеличніша споруда Великого театру - саме таку назву мав Львівський театр опери та балету на момент його відкриття. Його будівництво відбувалось з 1895 по 1900 роках під керівництвом талановитого архітектора Горголевського, театр по праву вважають одним з кращих в Європі і кращою пам'яткою архітектури міста Львів. Архітектор Горголевський сміливо запропонував "сховати під землю" ріку Полтва, яка протікала в даному місці, а замість фундаменту використати суцільні бетонні плити.

Львівський оперний театр був споруджений у класичних традиціях із застосуванням елементів архітектурних стилів бароко та ренесансу. Будинок насичений мальовничим та скульптурним декором. Фасад прикрашають три крилаті скульптури Войтовича: у центрі перебуває скульптура Слави з пальмовою гілкою, праворуч - скульптура Генія музики, ліворуч - скульптура Генія драми та комедії.

З фігурою Слави зв'язана пов’язана досить цікава історія. Знаменитий львівський гінеколог Антоній Марс одного разу посперечався із другом, що скульптура має животик, характерний для жінок на п'ятому місяці вагітності. Розшукавши жінку-модель, яка позувала скульпторові, Антоній виграв суперечку.

Великий міський театр (саме так він називався до 1939 року) відкрили 4 жовтня 1900 року. На урочистому відкритті брали участь художник Семирадський, письменник Сенькевич, композитор Падеревский і делегації з різних театрів Європи. Цим вечором у будинку театру пройшов показ найпершої вистави - драматичної опери В. Желенского "Янек" - про життя карпатських верховинців. Основну партію співав відомий український тенор А. Мишуга, для якого вона і була спеціально написана.

В 1934 році театр був закритий в зв’язку з економічною кризою. Наприкінці 1939 року в приміщенні театру проходили Народні збори Західної України, що підтримали приєднання Волині та Галичини до складу СРСР. Великий міський театр був перейменований на Львівський державний театр опери та балету при Міністерстві культури України та знову був відкритий. Також були реорганізовані балетна трупа, хор, оркестр, а серед солістів опери з'явилися вже нові імена - випускники Одеської, Харківської та Київської консерваторій. На посаді головних диригентів були запрошені М. Покровський та М. Гончаров. З різних міст приїхали справжні професіонали: художники, балетмейстери, режисери. В 1956 році театр був названий на честь Івана Франка, а вже в 1966 році він одержав звання Академічного.

Наприкінці 70-х років 20-го століття театр закрили на реставрацію, в результаті якої у нього був укріплений фундамент і переплановані підвальні приміщення. Також була зроблена реконструкція сценічних механізмів, що дозволило встановити на сцені чотири плунжери для спорудження декорацій на різних рівнях. У нішах фойє були встановлені погруддя Тараса Шевченка, Івана Франка, Адама Міцкевича, Олександра Пушкіна, а в нішах знаменитого дзеркального залу - Лисеняти, Гулака- Артемовського, Глинки, Чайковського, виконані скульпторами Мисько, Чайкою, Садовским, Пилевим. Оновлений Львівський оперний театр відкрили в 1984 році.

У травні 1999 року театр став найважливішим об'єктом шостої зустрічі глав держав Центральної Європи у Львові: України - Леонід Кучма, Польщі - Олександр Кваснєвський, Німеччини - Роман Герцог, Чехії - Вацлав Гавел, Словенії - Мілан Кучан, Австрії - Томас Клестиль, Угорщини - Арпад Гьонц, Румунії - Еміль Константинеску та Болгарії - Петро Стоянов. Ця історична зустріч дев'яти президентів суттєво вплинула на друге відновлення Львівського оперного театру. У тому ж році до саміту глав держав Центральної Європи спорудження театру (екстер'єр та інтер'єр) отримали сьогоденне євро поновлення.

Таким чином, наприкінці 20-го століття Львівський оперний театр був повністю відреставрований, і в 2000 році до сторіччя відомої української співачки йому привласнили ім'я Соломії Крушельницької. На сьогодні в сучасному театрі працює симфонічний оркестр, хор, балетна трупа та більше сорока солістів.